YouVersion Logo
Search Icon

Буття 49

49
1І покликав Яків синів своїх, та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. 2Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.
3Рувиме, ти — мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, — жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! 4Закипів ти, як вода, — гляди, щоб не вибухнув. Бо ти ввійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.
5Симеон і Левій — брати; вони з власної волі здійснили злочин. 6Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. 7Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють — бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.
8Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки — на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. 9Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? 10Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же — очікування народів. 11Він прив’язує до виноградної лози свого осла, — своє осля — до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати — в крові виноградної лози. 12Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.
13При узбережжі оселиться Завулон, — біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.
14Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; 15він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.
16Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. 17Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. 18Я чекаю на Господнє спасіння.
19Ґад — ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.
20Асир — багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.
21Нефталим — розквітла гілка, що приносить гарні плоди.
22Йосиф — син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший — повернувся до мене. 23Змовники — обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; 24та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, — через те, що зміцнив Ізраїля, — 25від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, — 26благословення твого батька і твоєї матері, — зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосифа, і на голові братів, яких він попровадив.
27Веніамин — хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.
28Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх — кожного з них поблагословив окремим благословенням. 29І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, — 30в подвійній печері, що напроти Мамврії, у Ханаанській землі, у печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. 31Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, — 32в полі, купленому в хетових синів, — у печері, що на ньому. 33Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.

Currently Selected:

Буття 49: УТТ

Highlight

Share

Copy

None

Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in

YouVersion uses cookies to personalize your experience. By using our website, you accept our use of cookies as described in our Privacy Policy